Леся УКраїнка «Так прожила я цілу довгу зиму…»

                           «Так прожила я цілу                                                         довгу зиму…» 

…Так прожила я цілу довгу зиму. 

Зима минула, і весна настала, – 

Для мене все однакова пора. 

Мій час пливе собі так тихо-тихо,

Як по ставку пливе листок сухий. 

Чудне життя… якби часами серце 

Живим жалем і болем не проймалось, 

Не знала б я, чи справді я живу, 

Чи тільки мріється мені життя крізь сон. 

Стіни чотири тісно оточили 

Мене навколо: се ж увесь мій світ. 

Там, за вікном, я чую, світ інакший 

Шумить-гуде, веде свою розмову. 

І туркіт повозів, і людські голоси, 

Дзвінки трамваїв, гомін паровозів 

Зливаються в одну тремтячу ноту, 

Мов тремоло великої оркестри. 

І день і ніч гуде ота музика. 

Який шумливий світ там за вікном! 

Та я його не бачу. Тільки й видко 

Мені з вікна шматок різьби на брамі 

Та ще тополю із міського саду, 

Крізь неї часом зіронька світила. 

Ще видко неба стільки, що в вікні. 

Тепер я знаю, що весна надворі, 

Бо соловейки здалека щебечуть, 

Лунає гомін листя молодого, 

І крізь тополю вже зорі не видко. 

Раніш я знала, що була зима, 

Бо миготіли за вікном сніжинки 

Та срібні візерунки на шибках. 

Оце мені уся пори признака… 

І жаль мені, і думаю я з жалю: 

Та чи не так, як от тепер весну, 

Я бачила кохання, й молодощі, 

І все, чим красен людський вік убогий? 

Те все було, та тільки за вікном. 

Читаючи цей вірш , мені стає якось сумно , я починаю задумуватися над життям..Як, іноді, ми всі скаржимося на життя ,нерозуміючи ,що може бути і гірше...