Проект "Літературний твір у моєму прочитанні"

Леся Українка "Метелик"

Метелик

 

Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім– мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того ще з якимсь презирством дивився на бідного метелика, – сказано, нерівня!

Лилик сидів тихо в своєму кутику, ні за чим він не жалкував, та нічого й не бажав, хіба тільки кутка ще темнішого, щоб міг сидіти там спокійно і ніколи того прикрого, разливого світла не бачити. Правда, тут у льоху теє світло не дуже докучало, – а все-таки часами дехто надходив зо свічкою, навіть часом і над бочкою нахилявся, набираючи капусти, – і се було дуже прикро лиликові; коли б сила, він би теє світло крилами згасив навіки.

Метелик на своїм недовгім віку ще не бачив світла, душею тільки чув він, що десь-то єсть сторона краща, ясніша, ніж його рідний льох, бо часом з малого віконця, що було в льоху, падав блідесенький промінь, та не міг метелик і розібрати, що то воно таке теє світло і яке воно повинно бути.

Леся Українка "Щастя"

                                                Щастя

  (Легенда)

Се було в початку віків. Новостворений світ сіяв чудовою красою, скрізь була гармонія, ясне, повне життя. Цвіла божа мрія, розкішна й лагідна. Людське життя плило тихими хвилями і зливалося з тією мрією в одне осяйне, спокійне море. Великий спокій був на землі, й люди жили в спокою. Так було довго. 

Злий дух спав у підземній країні. Він спав довгі віки, і сон його був лихий. Прокинувся злий дух і покликнув: «Лихі сни мучать мене! Душа моя рветься, нема мені спокою! А там, на землі, панує ясний спокій, мрія ворога мого цвіте і витає – і ніщо не бентежить її. Чи маю я носити сам мою тугу огненну, чи маю ховати мій смуток темний? Ні, я кину тугу в серце наймиліших дітей ворога мого, я розкину над ними смуток чорним покривом, і потьмариться мрія ворога мого». 

Плейкаст Леся Українка « Вечірня година »

Плейкаст «Леся Українка- Вечірня година »

           Хмара слів про "Лесю Українку"

Перегляньте та розгадайте кросворд "Леся Українка", розміщений за посиланням:

                           http://puzzlecup.com/crossword-ru/?guess=3428D794267A5EE5

Леся УКраїнка «Так прожила я цілу довгу зиму…»

                           «Так прожила я цілу                                                         довгу зиму…» 

…Так прожила я цілу довгу зиму. 

Зима минула, і весна настала, – 

Для мене все однакова пора. 

Мій час пливе собі так тихо-тихо,

Як по ставку пливе листок сухий. 

Чудне життя… якби часами серце 

Живим жалем і болем не проймалось, 

Не знала б я, чи справді я живу, 

Чи тільки мріється мені життя крізь сон. 

Леся УКраїнка " В магазині квіток"

В магазині квіток

                                            

В великому місті в розкішну теплицю 

Дівчина прийшла молода, 

Бо серцем почула весну-чарівницю, 

Шуміла весняна вода. 

 І ледве струмки задзвеніли співочі, 

Пташки заспівали дрібні, – 

Вчувались дівчині веснянки дівочі, 

Ввижались діброви рідні. 

І ледве натуру зо сну зимового 

Збудив поцілунок весни, – 

Дівчина запрагнула рясту дрібного, 

Їй проліски снились ясні. 

Тепер вона тут, в сій розкішній світлиці… 

Ох, що се так серце стиска? 

Як душно, як тісно, немов у темниці! 

Сей пах, мов отрута яка! 

В теплиці між квітами скрізь походжає 

Грток панночок і панів. 

Леся УКраїнка " Конвалія "

   Конвалія

Росла в гаю конвалія

Під дубом високим,

Захищалась від негоди 

Під віттям широким. 

Та недовго навтішалась 

Конвалія біла, – 

І їй рука чоловіча 

Віку вкоротила. 

Ой понесли конвалію 

У високу залу, 

Понесла її з собою 

Панночка до балу. 

Ой на балі веселая 

Музиченька грає, 

Конвалії та музика 

Бідне серце крає. 

Леся Українка " Досвітні огні"

 Досвітні огні

 Ніч темна людей всіх потомлених скрила 

 Під чорні, широкії крила. 

Погасли вечірні огні;

Усі спочивають у сні.

Всіх владарка ніч покорила.

Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі.

Щасливий, хто сни має милі!

Від мене сон милий тіка…

Навколо темнота тяжка,

Навколо все спить, як в могилі.

Привиддя лихі мені душу гнітили,

Повстати ж не мала я сили…

Зненацька проміння ясне

Од сну пробудило мене, –

Досвітні огні засвітили!

Досвітні огні, переможні, урочі, 

Прорізали темряву ночі,

Ще сонячні промені сплять, –

Досвітні огні вже горять.

То світять їх люди робочі.

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Година для праці настала!

Не бійся досвітньої мли, –

Досвітній огонь запали,

 Коли ще зоря не заграла.

У цьому вірші Леся Українка сповненна невгасимої любові до Вітчизни та ненависті до гніту.Твір починається картиною ночі  в образі якої уособлено  самодержавство,яке не може побороти народ,котрий прагне волі.Поетеса бачить в простих людях невідому силу яка переможе над темрявою, і засвітить зорю вільного життя.

Леся УКраїнка " Надія "

                                                   Надія               

 

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна: 

Надія вернутись ще раз на Вкраїну, 

Поглянути ще раз на рідну країну, 

Поглянути ще раз на синій Дніпро,

-Там жити чи вмерти, мені все одно; 

Поглянути ще раз на степ, могилки, 

Востаннє згадати палкії гадки… 

Ні долі, ні волі у мене нема, 

Зосталася тільки надія одна.

 

Леся Українка написала перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю тітки Олени Антонівни засланої за участь у революційному русі.

Цей вірш дуже душевний , авторка  передає свої почуття, сумування за рідною Батьківщиною,за рідною країною,проте якби важко не було Леся має Надію...

Поезія Лесі Українки

                          Біографія Лесі Українки                                                                                   

  Леся Українка   ( Лариса Косач - Квітка)

             Lesya Ukrainka

День народження: 25.02.1871 року

Місце народження: Новоград-Волинський, Україна

Дата смерті: 01.08.1913 року

Місце смерті: Сурамі, Тіфліська губернія, Україна

Громадянство: Україна

 Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка — і батько — юрист — багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: М. Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі “Зоря” було опубліковано два вірші (“Конвалія” і “Сафо”), під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка.

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у с. Колодяжне. Серед факторів, які впливали на формування таланту Лесі Українки, була музика. “Мені часом здається, — писала вона, — що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт”. Цей “жарт” — початок туберкульозу, з яким вона боролась усе життя. Хвороба спричинилась до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки, вона дістала глибоку і різнобічну освіту. Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник “Стародавня історія східних народів”. 

У 1879р. було заарештовано і вислано до Сибіру тітку Лесі Олену Косач, яка належала до київського гуртка “бунтарів”, там же, в Карійській тюрмі, загинула мати її найближчої товаришки — Марія Ковалевська. Враження тих літ виявилися такими сильними й пам'ятними, що пізніше ожили у віршах “Віче”, “Мати-невільниця”, “Забуті слова”, “Епілог”. Ідеалом для поетеси стає герой, який, пробитий списом, шепоче: “Убий, не здамся!”

З кінця 80-х рр. Леся Українка живе у Києві.